Дивись відео або читай статтю нижче
Давай поговоримо про софт скіллз.
Отже, що це? Це соціально-психологічні навички, які стануть вам у нагоді в більшості життєвих ситуацій, якщо сказати швидко і коротко. Але я хочу, щось тобі показати, щоб це стало наочніше.
Візьмемо середньостатистичного дорослу людину. Він відучився, влаштувався працювати. Але ж щось не так. Він хоче рухатись далі, хоче розвиватися. Хоче більше заробляти. Але стикається з одним чи багатьма перешкодами. Що заважає йому розвиватися?
- Немає готовності щось міняти;
- Є страх зробити помилку і витрачати ресурси (час і гроші), якщо вони є;
- Відсутність ресурсів на обмірковування можливих змін (режим виживання: немає часу або грошей, або того й іншого);
- Нереальні очікування;
- Відсутність розуміння куди, як і навіщо розвиватися ( Ефект «так усі живуть»);
- Нереалістичні плани (Немає досвіду досягнення цілей – це все надто просто, не варто й сили витрачати чи невдалий досвід, і тоді просто змінюється інтонація «І навіщо сили витрачати?»);
- Немає навичок для проходження процесу зростання (Не навчили вчитися, ставити цілі, складати плани та їх виконувати).
Чому так відбувається? Гарне питання. Думаю, треба його трохи перефразувати.
А чому так не має відбуватися? Адже чого нас навчають із дитинства?
Поки маленькі – слухняності. Скільки про це не говорили, але «хороші» діти – слухняні діти.
Далі школа вчить, що думати особливо не треба, треба вчити напам’ять і не робити помилок. Будеш молодцем. А якщо читатимеш думки вчителя, будеш давати відповідь так, як саме він це представляє – взагалі будеш відмінником.
Ще школа вчить «робити як усі», хоч би в межах однієї групи. Страх помилитися, бути висміяним призводить до стресу. Хтось переносить цей час легко, а для когось школа перетворюється на етап, який просто необхідно пройти, щоб вирости та перетворитися на дорослу, розумну людину, яка легко справляється з усім.
Найприкріше в тому, що діти вважають, що в якийсь момент там рівно в 18 років о 00.00 вони стануть дорослими і знатимуть, як усе робити та куди йти далі. І їхні батьки, які виховували слухняну, зручну людину з хорошими оцінками, теж очікують, що в 18 вона стане самостійною, відповідальною, до чогось прагнущою людиною. Але все набагато складніше.
Повернімося до нашої дорослої людини. Зараз у нього такий момент у житті, що хоче більшого, вирішив діяти. Або усвідомив, що йому чогось не вистачає. Який набір навичок необхідний реалізації себе у будь-якій сфері діяльності?
Розділимо їх на 4 напрямки. Існує безліч класифікацій, але ми зупинимося на цьому.
Базові комунікативні навички: (вони включають, але не обмежуються такими навичками як)
- Вміння слухати;
- Вміння переконувати та аргументувати свою позицію;
- Проводити переговори та презентацій + Вміння продати себе;
- Навичка публічних виступів;
- Вміння працювати в команді.
Повинен мати навички self-менеджменту:
- Вміння керувати власним розвитком + Володіти ініціативністю;
- Вміння керувати стресом та своїми емоціями;
- Тайм менеджмент;
- Вміння використовувати зворотний зв’язок.
Повинні бути розвинені навички ефективного мислення:
- Логічне мислення;
- Структурне та системне мислення;
- Креативне мислення;
- Пошук та аналіз інформації;
- Вироблення та прийняття рішень.
І Управлінські навички:
- Планування;
- Постановка завдань співробітникам;
- Мотивування;
- Контроль реалізації;
- Лідерство та керівництво;
- Подання зворотного зв’язку;
- Управління проектами.
Кожному хотілося б мати всі з перерахованих вище навичок. Або хоча б частиною.
Ще всім нам дуже хотілося б, щоб ці навички з’явилися у дитини без усіляких зусиль з нашого боку. Але вони набуваються через досвід, а досвід треба звідкись отримати. Ти можеш забезпечити дитині безпеку у процесі отримання досвіду.
Я пропоную давати йому завдання, які він здолає. Навіть більше ті, з якими він стикається щодня, але з іншого боку. І протягом наступних років збільшувати кількість “зірочок” на завданнях. Важливо – напрацьовувати досвід, а ще важливіше напрацьовувати позитивний досвід. Адже позитивний досвід вирішення проблем дасть йому внутрішні сили братися за складніші завдання і не сумніватися в їхньому успіху. Знати, що застосування сил окупається.
Ти ж згоден, з Дмитром Карпачовим, психологом, що в нас не може добре виходити те, чого ми не вчилися? Отже, чого ми вже зараз можемо вчити дитину?
- Вміти слухати співрозмовника, робити висновки та структурувати отримані знання.
- Вміти якісно говорити, виводити логіку зі своїх слів. Розбивати складне на просте. Вміти аргументовано пояснювати свою позицію.
- Планувати САМОСТІЙНО свої заняття, ставити цілі, брати ініціативу до своїх рук в їх реалізації. Не перекладати відповідальність на інших людей. Багато дітей, та й дорослих, думають, що завдання це, наприклад, знайти та найняти репетитора і проблему вирішено. Дорослі перекладають відповідальність на репетитора, але й діти роблять так само. «Я ж до нього/ній ходжу, вони мають пояснювати. А знання мають з’явитися самі. Просто виникнути в моїй голові.” Так не буває. Репетитор надає допомогу, шукає підхід. Він не надає “успішне освоєння”. Це залежить лише від дитини. Жодний репетитор зробити роботу за нього не може.
- Щеплювати цікавість, але систематичність Знання зайвими не бувають, але й імпульсивно скакати з одного до іншого, не доходити до практики, вивчати лише теорію, не раціонально.
- Вміти швидко та широко мислити. Міняти свою думку під впливом обставин, що змінилися. Зараз світ так швидко розвивається, що потрібно встигати вчасно дізнаватися про нововведення, навчатися та впроваджувати у життя. Вже немає можливості вивчити щось одне, використовувати і жити так усе життя. Знання навіть випускника університету вже вважаються застарілими. Цього вже замало.
- Вміти бути гнучким. Девіз програми в Америку, яку я проходила, звучить так: “Not better, not worse, just different”. ( Не краще, не гірше, просто інакше.) Це стосується життя, інших культур, звичаїв тощо. Це вже використовується і в навчанні. Є багато методів, безліч підходів та доріг. Вибери той, який у тебе краще виходить та йди.
- Розвивати свої сильні сторони. Ми всі недосконалі і, якщо ти постійно підтягуватимеш те, що в тебе найгірше, ти в кращому разі станеш середнім у всьому. Як каже Марина Мелія, знаменитий професор і коуч: «Хороший тренер ставить боксеру коронний удар, яким він і виграє. Так і ти маєш розвивати свої переваги та так організувати своє життя, щоб максимально ефективно використовувати ці переваги.»
- І найголовніше з цього всього. Ви повинні навчити дитину не боятися робити помилки. Процес розвитку ґрунтується на помилках. Діти думають, що дорослі всі вміють і завжди мають рацію, але ж ми знаємо, що це не так. Зараз світ так стрімко розвивається, що не вдається вчитися на помилках інших. Що буде потрібно через 5 років не знає ніхто.
Покажіть своїм прикладом, що помилки – це частина процесу, що багато можна дізнатися лише спробувавши. І навіть програш навчає нас, дає необхідний досвід.
Покажіть, що людина розвивається все життя, опановує нові ролі. Як це круто, яке захоплення собою, радість і задоволення приносить усвідомлення того, наскільки краще ти став через пів року чи рік. Що досвід помилок допомагає тобі не боятися ухвалювати рішення. Ти можеш розрахувати можливі наслідки. Що це допомагає ризикувати, будувати бізнес, кар’єру, переїжджати в іншу країну і приймати ще безліч важливих рішень.
Давай повернемося до картинки і уявімо, що всі ці навички у дитини добре розвинені. Чи додає це впевненості у його майбутньому та гордості за нього? Чи матиме він більше шансів на успіх? Чи зароблятиме він більше грошей? Думаю так.
Але як це реально зробити, спитаєш ти?
Практичні методи розробки цих навичок у дітей досліджували в університеті Стенфорда і вивели кілька технік, які успішно застосовують у педагогіці по всьому світу. Але рівень нашої освіти плюс кількість учнів у середньостатистичному класі не дозволяє застосовувати їх у школах. Тому я пропоную батькам самим почати їх виконувати. На цілком конкретному прикладі, вивчення англійської. Який він і так вчить у школі та знайомий з ним.
Англійська, я думаю, вже настав час вписувати в необхідні навички будь-якої успішної людини. З приходом online освіти, будь-кому доступне навчання в університетах Європи та Америки. Найчастіше воно безкоштовне або за зовсім невеликі гроші. Є безліч стипендій та грантів. Але для кожного з них потрібне знання англійської мови.
Як і для закордонних поїздок, високих посад, міжнародних переговорів тощо. Це важливо, потрібно і цілком відчутно. У процесі вивчення англійської за цими методиками у тебе буде можливість розвивати всі ці навички у своєї дитини. Самому вчити його слухати та говорити, пояснювати та керувати.
Знання англійської тобі не потрібне для цих занять. Ти, до речі, теж його вивчиш у процесі. Разом з дитиною, на своєму прикладі показуючи як це цікаво – ставати краще. І як тобі нелегко, але гордість за себе, від того, яким ти стаєш через якісь час, не дає тобі зупинятися.
Ця методика не для всіх, це – для усвідомлених батьків, які розуміють, що школи – мало. Для тих, хто готовий проводити час із дитиною та на своєму прикладі показувати. Для тих, хто не боїться здатися дурним, помінятися з дитиною ролями, щоб навчити його чогось.
Якщо ти один із таких, один із нас, то я пропоную тобі почитати статті “Техніка “Обмін ролями” і “Техніка “Перевірка другом”, щоб краще зрозуміти що я маю на увазі. А також спробувати пройти перший урок курсу, отримаємо його через кнопки месенджерів на головній сторінці сайту!
Там ти дізнаєшся якими конкретно способами ми досягатимемо розвитку цих навичок. І, звичайно, вивчаємо англійську.