Помилки при вивченні англійської мови - Школа Англійської

Помилки при вивченні англійської мови

Сьогодні я хочу поговорити про те, чому більшість людей так і не можуть говорити англійською. Труднощі у вивченні англійської мови призводять до того, що багато хто береться за цю справу не раз у житті і так і не доводить до кінця. Кидають це заняття і англійська перетворюється для них на хронічну проблему, яку вирішувати вже навіть не хочеться.

Отже, почну з тих моментів, які ставлення безпосередньо до учнів не мають, але кардинально впливають на цю проблему.

Перша причина – «Чарівна пігулка» або як не потрібно вчити англійську.

У рекламних цілях безліч викладачів обіцяють досконалу англійську за рік. Чи за півроку, чи навіть за місяць, чи без домашок, чи лише за серіалами. У деяких вистачає нахабства обіцяти освоєння мови за місяць.

Необізнаній людині важко зрозуміти, що це неможливо. Просто неможливо. Це навіть не освоєння професії, це перекроювання способу мислення, введене в автоматизм. Що вимагає не простого пояснення граматики, а й величезної практичної частини вживання цієї граматики, розвитку навички розпізнавання мови на слух, розвитку розмовної мови тощо.

Але у рекламі обіцяють «чарівну пігулку» плюс за великі гроші. Адже, як відомо, «дороге поганим бути не може». На цю вудку ведуться багато хто й згадує потім коментарями в інтернеті. Заради справедливості, треба сказати, що потім, заднім розумом, більшість розуміють, що просто повелися на гарні обіцянки.

Друга причина, я її називаю «Мракобісся». Попадали мені до рук різні підручники від різних курсів. Напевно, найбільше мене дратують синоніми. Коли на ранніх порах змушують вивчати 5 синонімів до слова “холодно”, не використовувати “very” і так далі. На ранніх порах це – дурманливий мозок топтання на одному місці. Досить тобі одного слова “холодно” ще надовго. Сильно холодно, просто холодно та трохи холодно. Синоніми вивчаються потроху у контексті, з часом. Спрямоване вивчення синонімів має сенс на верхніх рівнях, щоб облагородити мову, зробити її максимально точною, з відтінками емоцій і відчуттів.

Також сюди можна вставити теми, які тільки заплутують, наприклад, з have got, а не просто have. Have got напевно кожен знає ще зі школи. Його вивчають в першому класі, чомусь не звертаючи уваги, що це Present Perfect за фактом, а не Present Simple, з якого починається вивчення англійської. Фраза використовується найчастіше в розмовній мові за особливих обставин.

А ми потім пів життя плутаємось як правильно:

  • Do you have got?
  • Have you got?
  • Do you have?
  • Have you?

І третя причина від якої страждають учні, але рідко можуть із цим щось вдіяти, це – «Модний вирок».

Ти маєш розуміти, що педагогіка розвивається як будь-яка наука. Але ті, хто здійснюють педагогічну діяльність, не завжди йдуть із нею в ногу. Або ще гірше, вони вибирають не йти з нею в ногу, а комфортно почуватися там, де вони є.

Що з цього виходить? Є дуже багато підходів у вивченні мови як другої. У мене є окреме відео на цю тему, тут я не заглиблюватимуся. Але використовувати лише один із них – не варіант. В принципі.

Нині найчастіше використовується комунікативний підхід. Якщо бачили дорогі підручники Оксфорда, Кембриджа, може у дітей чи підлітків, звернули увагу, що вони всі англійською. Без використання української. Бо в основному вони написані для тих, хто вивчає мову як другу в англомовній країні. Вони спрямовані на розвиток граматичних навичок та підготовки до іспитів. А для нас в англійській набагато важливіше побутова мова, вираження своїх потреб, цілей та емоцій.

Деякі підручники вже перевидаються як адаптовані до україномовних людей. Це величезний прорив. Оскільки логіка англійської та української різниться. І пояснювати логіку англійської для, наприклад, іспанця, італійця чи німця це одне. Вони схожі. Для нас потрібен інший підхід, який ми можемо логічно прив’язати до того, як ми мислимо та утворюємо речення. Це потрібно до того, як починати практикувати комунікативний підхід. Потрібно використовувати інші, нехай поки для легкості розуміння буде: підхід з перекладами, на слух (аудіальний), через логіку і так далі. Вони дадуть логіку та автоматизми, які потім уже перенесуться у спілкування. Загалом третя помилка використати дорогі підручники, без розуміння для кого вони, й використовувати лише найпопулярніший зараз підхід до вивчення. Завжди потрібний баланс.

Четверта причина – «Обман мозку» або «Ілюзія навчання».

Зазвичай, коли я починаю з кимось навчання, дуже прошу мені довіряти. Тому, що я вже 100 разів бачила, як мозок обманює людину, вселяючи йому, що вона хоче знати тільки ось це, вивчити 3000 слів або просто підготуватися до співбесіди. Але так не вийде. І є ще другий бік цієї проблеми.

Так як завдань багато і різних, цілком нормально виділяти з них своє улюблене і своє: “Що знову, це?…”

Але знаєте що буде найулюбленішим у 95% людей? Те, що в них виходить… Є люди, котрі люблять читати. Їм подобається їхній акцент, вони заслуховуються звуком свого голосу, вони розуміють майже все, що написано, а що не розуміють, те й не важливо. Загальному розумінню це не заважає … Краса! І що вони просять постійно? А почитаймо!

Це називається Extensive Reading і, безумовно, корисно, але їхня точка зростання знаходиться не там. А їм так важко робити те, що виходить гірше. Нудно, не мотивує, важко і завжди хочеться викрутитись і читати далі.

Або, інший приклад, навпаки, кожне слово у статті має бути розібране дощенту. Виписується все, обробляється, вивчається. Далі людина не рухається, доки попередній урок повністю не засвоєний. Тяжко з такими. Проблема в тому, що як би багато часу вони не приділили, це все одно забудеться, бо треба повторювати інтервально. А надії, що раз визубрили та це назавжди – марні. Зазвичай просто людина дуже повільно йде, доводить до досконалості, як їй здається, і дуже засмучується, що за пів року зустрічає слово, яке точно вчила, але вже не пам’ятає.

Або, наприклад, стікери. Дуже корисна річ, сама люблю. Але ж ви розумієте, що повинен настати момент знімати ці стікери. Мозку подобається думати, що він розвивається. Але якщо немає дедлайну, коли їх треба зняти, навіщо їх вчити? Ось вони і висять, завжди на очах…

Я хочу сказати, що зростання там, де тяжко. Подолати свої “нехочухи”, страждати, але домагатися – ось це мотивація дорослої людини. Рости крізь труднощі. Для цього інша людина не потрібна, потрібно знання та комбінації, які не дадуть “слаткачити”. Не дадуть лягти в тиху колиску зі своїх ілюзій і спокійно «не отримувати» навичку. Можна було б це назвати «методичкою». Звичайна «методичка» з покроковими діями та нагадуваннями: “Не лінуйся, я знаю, що не хочеться, важко. Це нічого не змінює. Роби»

П’ята причина – «Мовчазний період»

Ми боїмося всього: що у нас неграмотна мова, помилки, акцент, недостатньо практики тощо. І що ми робимо? Мовчимо, правильно. Слухаємо, вбираємо і не говоримо. Знову ілюзія виходить. Ще це називається «мовним бар’єром». Зараз саме тому в учнів не виправляють усі помилки, виправляють лише помилки на тему уроку. Інакше teacher talk був би всі 90 відсотків уроку і ніхто б нічого не навчився.

Є багато технік, які допомагають цього уникнути. Читай статтю “Вчимося говорити англійською для початківців” або використовуй цю техніку для початку.

«Внутрішній монолог» Думаю, ви знаєте, що це таке, це та «розумова жуйка», яку ми думаємо постійно, коли не зосереджені ні на чому. Зазвичай там гуляють ситуації з іншими людьми: а от треба було сказати це, а чому він вчинив так і таке інше. Так ось, перемикніть цей монолог на англійську. Взагалі неважливо чи правильно формулюєте, чи не знаєте ви слова. Зрештою і стілець можна описати так: “річ де ти сидиш”. Прикол у тому, що ви спочатку згадуватимете якісь слова англійською, а потім навколо них вибудовуватиме речення. Ви відштовхуватиметеся не від того, що хочете сказати, а від того, що можете.

До речі, у справжньому житті я теж так спочатку робила. Думку свою висловити мені було не дуже важливо, а от сказати хоч щось важливо. Просто будувала речення навколо слова, що випливло.

Мені здається, що це найголовніші помилки при вивченні англійської, які перетворюють проблему на хронічну. Все це, звісно, я враховувала, розробляючи свої курси. І ціну зробила дуже дешеву, дешевше немає. Бо це «методичка» з підтримкою, а ти займаєшся самостійно. Та і в мене нема команди, я зробила його повністю сама. Мені не потрібно платити зарплати, оренди тощо.

Повний опис курсу за посиланням “Самовчитель для кожного”.

І підписуйся на канал, дивися відео про те, як носії не морочаться і всі називають словом фігня, речі, дрібниці. Це реально рятує!