Сьогодні я хочу поговорити про те, чому більшість людей так і не можуть говорити англійською. Труднощі у вивченні англійської мови призводять до того, що багато хто береться за цю справу не раз у житті, так і не доводячи до кінця. Кидають це заняття, і англійська перетворюється для них на хронічну проблему, яку вирішувати вже навіть не хочеться.
Отже, почну з тих моментів, які не стосуються учнів безпосередньо, але кардинально впливають на окреслену проблему.
1. «Чарівна пігулка», або як не потрібно вчити англійську.
З рекламною метою безліч викладачів обіцяють досконалу англійську за рік. Чи за пів року, чи навіть за місяць, чи без домашок, чи лише за серіалами. У деяких вистачає нахабства обіцяти освоєння мови за місяць.
Необізнаній людині важко зрозуміти, що це не можливо. Просто не можливо. Це навіть не освоєння професії, це перекроювання способу мислення, доведене до автоматизму. Що це вимагає не простого пояснення граматики, а й величезної практичної частини вживання цієї граматики, розвитку навички розпізнавання мови на слух, розвитку розмовної мови тощо.
Але у рекламі обіцяють «чарівну пігулку» , ще й за великі гроші. Адже, як відомо, «дороге поганим бути не може». На цю вудку багато хто ведеться й відгукується потім обурливими коментарями в інтернеті. Заради справедливості треба сказати, що потім “заднім розумом” більшість “спринтерів” розуміють, що просто повелися на гарні обіцянки.
2. «Мракобісся». Потрапляли мені до рук підручники від різних курсів. Напевно, найбільше мене дратують синоніми…. Коли на початку курсу змушують вивчати 5 синонімів до слова “холодно”, не використовувати “very” тощо. На початкових етапах це топтання на одному місці, що тільки захаращує мозок. Досить тобі одного слова “холодно” ще надовго. Сильно холодно, просто холодно та трохи холодно. Синоніми вивчають потроху у контексті, з часом. Спрямоване вивчення синонімів має сенс на верхніх рівнях, щоб облагородити мову, зробити її максимально точною, з відтінками емоцій і відчуттів.
Те саме можна сказати про теми, які тільки заплутують. Наприклад, з have got, а не просто have. Have got, напевно, кожен знає ще зі школи. Його вивчають в першому класі, чомусь не звертаючи уваги, що це Present Perfect за фактом, а не Present Simple, з якого починається вивчення англійської. Фраза використовується найчастіше в розмовній мові за особливих обставин.
А ми потім пів життя плутаємось, як же правильно:
Do you have got?- Have you got?
- Do you have?
Have you?
3. «Модний вирок».
Ти маєш розуміти, що педагогіка розвивається, як і будь-яка наука. Але ті, хто здійснює педагогічну діяльність, не завжди йдуть із нею в ногу. Або ще гірше: вони обирають не розвиватися, а залишатися на місці, не виходячи із зони комфорту.
Які зробимо висновки? Є дуже багато підходів у вивченні мови як другої. У мене є окреме відео на цю тему, тут я не заглиблюватимуся. Але використовувати лише один із них – не варіант. В принципі.
Нині найчастіше використовують комунікативний підхід. Якщо ви бачили дорогі підручники Оксфорда, Кембриджа, звернули увагу, що вони всі англійською. Без використання української. Бо в основному вони написані для тих, хто вивчає мову як другу в англомовній країні. Вони спрямовані на розвиток граматичних навичок та підготовки до іспитів. А для нас в англійській набагато важливіша побутова мова, вираження своїх потреб, цілей та емоцій.
Деякі підручники вже перевидаються як адаптовані до україномовних людей. Це величезний прорив, оскільки логіка англійської та української різниться. І пояснювати логіку англійської для, наприклад, іспанця, італійця чи німця— одне, бо граматично ці мови схожі. Нам же потрібен інший підхід, який можемо логічно прив’язати до того, як ми мислимо та конструюємо речення. Ці навички потрібно сформувати до того, як переходити до комунікативного підхіду. Потрібно використовувати інші інструменти: підхід з перекладами, на слух (аудіальний), через логіку тощо (нехай поки для легкості розуміння буде так). Вони дадуть логіку та автоматизм, які потім уже перенесуться у спілкування. Отже, висновок: використовувати дорогі підручники без розуміння, для кого вони, й використовувати лише найпопулярніший зараз підхід до вивчення. Завжди потрібен баланс.
Перейдемо до чинників, які стосуються учня безпосередньо.
4.«Обман мозку» або «Ілюзія навчання».
Зазвичай, коли я починаю з кимось навчання, дуже прошу мені довіряти. Тому що я вже 100 разів бачила, як мозок обманює людину, “рекомендуючи” їй знати “тільки ось це”, вивчити 3000 слів або просто підготуватися до співбесіди. Але так не вийде, є ще другий бік цієї проблеми.
Оскільки завдань багато і вони різні, цілком нормально виділяти з них улюблене й “не дуже”.
Але знаєте, що буде найулюбленішим у 95% людей? Те, що в них виходить… Є люди, котрі люблять читати. Їм подобається їхній акцент, вони заслуховуються звуком свого голосу, вони розуміють майже все, що написано, а що не розуміють, те й не важливо. Загальному розумінню це не заважає … Краса! І що вони просять постійно?— А почитаймо!
Це називається Extensive Reading і, безумовно, корисно, але їхня точка росту знаходиться не там. А їм так важко робити те, що виходить гірше. Нудно, не мотивує, важко і завжди хочеться викрутитись і читати далі.
Або інший приклад: навпаки, кожне слово у статті має бути розібране дощенту. Виписується все, обробляється, вивчається. Далі людина не рухається, доки попередній урок повністю не засвоєний. Важко з такими. Проблема в тому, що, як би багато часу вони не приділили розбору, це все одно забудеться, бо треба повторювати інтервально. А надії, що раз визубрили і це назавжди, марні. Зазвичай просто людина дуже повільно йде, доводить до досконалості, як їй здається, і дуже засмучується, що за пів року їй трапляється слово, яке точно вчила, але вже не пам’ятає.
Або, наприклад, стікери. Дуже корисна річ, сама люблю. Але ж ви розумієте, що повинен настати момент знімати ці стікери. Мозку подобається думати, що він розвивається. Але якщо немає дедлайну, коли їх треба зняти, навіщо їх вчити? Ось вони і висять завжди на очах…
Я хочу сказати, що зростання там, де важко. Подолати свої “нехочухи”, страждати, але домагатися—ось це мотивація дорослої людини. Рости через труднощі. Для цього інша людина не потрібна, потрібні знання та комбінації, які не дадуть “зіскочити”, не дадуть лягти в тиху колиску зі своїх ілюзій і спокійно “не отримувати” навичку. Можна було б це назвати «методичкою». Звичайна “методичка” з покроковими діями та нагадуваннями: “Не лінуйся, я знаю, що не хочеться, важко. Це нічого не змінює. Роби»
5. «Мовчазний період»
Ми боїмося всього: що у нас неграмотна мова, помилки, акцент, недостатньо практики тощо. І що ми робимо? Так, ми мовчимо… Слухаємо, вбираємо і не говоримо. Знову ілюзія виходить. Ще це називається «мовним бар’єром». Зараз саме тому в учнів не виправляють усі помилки, виправляють лише помилки з теми уроку. Інакше teacher talk був би 90 відсотків уроку і ніхто б нічого не навчився.
Є багато технік, які допомагають цього уникнути. Читай статтю “Вчимося говорити англійською для початківців” або просто зараз обміркуй ще одну з лайтових технік:
«Внутрішній монолог» Думаю, ви знаєте, що це таке, це та “розумова жуйка”»”, яку ми думаємо постійно, коли не зосереджені на чомусь. Зазвичай там гуляють ситуації з іншими людьми: а от треба було сказати це, а чому він вчинив так тощо. Отже, перемикніть цей монолог на англійську. Взагалі неважливо, чи правильно формулюєте, чи знаєте ви слова. Зрештою, і стілець можна описати так: “річ, де ти сидиш”. Фішка в тому, що спочатку ви згадуватимете якісь слова англійською, а потім навколо них будете вибудовувати речення, відштовхуючись не від того, що хочете сказати, а від того, що можете.
До речі, у реальному житті я теж так спочатку робила. Думку свою висловити мені було не дуже важливо, а от сказати хоч щось важливо. Просто будувала речення навколо слова, що випливло.
Мені здається, що це і є найтиповіші “спотикання” під час вивчення англійської. Все це, звісно, я враховувала, розробляючи свої курси. І ціну я змогла зробити дуже дешевою , бо це «методичка» з підтримкою, а ти займаєшся самостійно. У мене немає команди, я зробила його повністю сама. Мені не потрібно платити зарплати, оренди тощо.
Повний опис курсу за посиланням “Самовчитель для кожного”.
І підписуйся на канал, дивися відео про те, як носії не морочаться і все називають словом фігня, речі, дрібниці. Це реально рятує!