Коли ти починаєш вивчати англійську, у тебе з’являється багато питань. І один із них, як вибрати педагога для занять. Чи варто шукати та оплачувати заняття з носіями мови? Адже кожному так хочеться навчитися розуміти англійську на слух, розуміти всіх, хто з тобою спілкується. І не вдарити в багнюку обличчям, коли говориш сам. У цій статті ми поговоримо про плюси та мінуси занять із носіями англійської.
Почнемо з плюсів:
Спілкування у середовищі. Трохи, звичайно, штучний варіант, але все ж таки. Оскільки носій зазвичай не володіє мовою учня, то учень потрапляє у ситуацію, коли хочеш не хочеш, а пояснити треба. На досвід скажу, що це дуже мотивує. Ще більше, звичайно б, мотивувало, коли ти один у країні та навколо ніхто більше не говорить українською, а жити якось треба… Але все ж таки)
Якщо варіантів немає, то мозок починає шукати способи висловити думку. Плюс у тому, що ти дуже швидко схоплюєш від носія фрази та слова, які допомагають «бути крутим». Буде у мене відео про слова hilarious та retarded. Тут вони особливо не популярні, а там використовуються замість very funny і stupid відповідно.
Тобто мова буде не академічна, вона буде достатньо вільною та людською, що приємно.
Другий плюс – велика кількість розмов навчить легко розуміти мову на слух. Особливо швидку. Ви ж не думаєте, що в житті хтось розмовляє як на аудіо в підручниках. Ні звичайно. У деяких людей мова досить повільна, але переважно тараторити вони теж люблять.
Третій плюс – отримуватимете правдиву інформацію про культуру країни, з якої прибув носій. Це захоплює. До мене ще у школі приїжджали додому британці, вчителі з обміну. Їли борщ, розповідали про Англію, мало не померли з’ївши голівку часнику цілком… Було весело!
З тієї ж причини люди з Америки беруть собі у сім’ї дітей по обміну. Їм цікаво зрозуміти культуру інших країн, як виховуються діти, що їх цікавить, як вони мислять.
Розуміючи одного, тобі буде легше побудувати контакти з іншими. Так званий small talk – особливість розмови американців та англійців, яка у нас зовсім не прийнята. Ми уникаємо цих незрозумілих початків розмов і страшенно губимося, коли нас у них втягують.
Ось класичний, відомий прикол. Тебе кажуть: “I’m glad to see you.” Я радий тебе бачити. І всі відповідають на це: “Me too.” За фактом вони чують такий контекст: “I`m Glad to see Me too.” Я радий бачити себе теж. Так собі сарказм виходить.
Інтернет досі дає суперечливі дані щодо цього. Надто багато думок. Мені це пояснювала сестра в Америці ще на початку. Бо я дуже губилася на цих маленьких розмовах і відповідала невлучно. Відповідати треба: “I’m glad to see you too”. Або “You as well”. Або “The pleasure is mine.”
Все вищезгадане відноситься до просто носіїв мови. Якщо ви вважаєте, що на курсах з носіями мови будуть вчителі, ви помиляєтесь. З досвіду можу сказати, що більшість із них, це мандрівники. Вони їздять світом і для того, щоб знайомитися з людьми та чимось зайняти себе плюс підробити, вони влаштовуються в такі школи. Здебільшого вони там на пів року – рік, а потім їдуть далі. Я була знайома з багатьма з таких. На курсах лише один носій був учителем, інші – ні.
Якщо вчитель носій, це дає безліч плюсів. Вони знайомі з різними методиками та підходами і можуть визначати, що у тебе виходить гірше, краще, як саме ти сприймаєш інформацію, отже, в якому вигляді її краще подавати. Вони вже здатні давати граматику з урахуванням тебе як особистості.
Якщо носій – це набутий статус, це ще краще. Маючи всі вищезгадані плюси, він ще й розуміє, як ти мислиш. Знає, де будуть помилки, тому що вони у всіх стандартні. Йому довелося пройти довгий шлях, він розбирав усі моменти, які звичайний носій сприймає як даність, над якими навіть не замислювався, адже з дитинства так говорить. Вчитель зі статусом носія знає побутову мову, знає, що знадобиться, знає які слова є сенс вчити на різних рівнях і як підготуватися швидко до чогось особливого. Він там був. І він має можливість швидко пояснювати тобі українською те, що ти ніяк не можеш зрозуміти. Я вже говорила, що я за використання української на ранніх стадіях, але і на високому рівні це прийнятно, якщо потрібно. У звичайного носія такої можливості немає.
Перейдемо до мінусів:
Деякі моменти випливають із плюсів. Наприклад, висока інтенсивність занять. Одним це добре, але тим, хто ще в мовчазному періоді буде некомфортно і важко.
Також це великий стрес для непідготовленої людини. Ти не знаєш, що сказати, нервуєш. Важко порозумітися і може статися “культурний бар’єр”.
Граматику пояснювати носіям складніше, оскільки вони не можуть приводити аналоги і приклади. І щиро не розуміють чому ми завжди пропускаємо дієслова або ставимо їх усі разом у реченні. Ці дві помилки + закінчення “s” у дієслові після he, she, it – жах україномовних людей. А для них звучить як: “Вони ходжу до школи” і “Я їсти можу плавати”. У мене є техніка, яка допомагає позбавитися цієї проблеми, і граматику я теж пояснюю саме з цього боку.
Ще один мінус – ти обов’язково знімеш акцент від носія. Люди несвідомо копіюють рухи, міміку та акценти того, з ким проводять багато часу. Проблема в тому, що якщо це не вчитель, то він може мати будь-який діалект, користуватися будь-яким сленгом. Плюс розмовна мова не так граматично правильно будується, як хотілося б. Тому й вивчення англійської «тільки за фільмами та серіалами» не розумно. На курсах я показую різницю між письмовою мовою та усною.
Також ті речі, які йому здаватимуться легкими та зрозумілими, він намагатиметься пояснити рано, надто рано. Адже він не знає, що у нас будова мови кардинально відрізняється, і нам це далеко не так легко зрозуміти.
І найбільший мінус – ціна. Звичайно, заняття з носієм коштує значно більше, ніж просто з репетитором. Навіть із носієм без педагогічної освіти. А якщо наймати вчителя-носія, то ціна вже відрізняється на порядок.
Чи варте воно того? Мої поради – так, варто, на високих рівнях.
На початкових рівнях це зовсім не головне. Тут, я б радила все ж таки носія з українським бекграундом або навіть українського репетитора. Шукати за рекомендаціями чи дипломами.
З рівня Intermediate чи Up-Intermediate це буде набагато корисніше.
Сподіваюся, ця інформація вам допомогла. Адже це питання дуже актуальне для тих, хто вирішує куди йти та до кого звертатися. На своїх курсах я запрошую носіїв різних країн для озвучення аудіювання та читання. Вибираю тих, чий акцент буде зрозумілим для кожного конкретного рівня, і різноманітним, щоб навчити своїх учнів розпізнавати мову різних людей на слух.
Дізнайся більше про курс “Самовчитель для кожного” та дивись там перший безкоштовний урок курсу в чат-боті по кнопках месенджерів. В першому уроці ти побачиш техніки в дії та озвучку першої книги Джеймі, ірландцем, який люб’язно мені допоміг!